Цікаві факти про Японію

Цікаві факти про Японію

Я впевнена, що у кожного з Вас є певне уявлення про країну Японія.
У цій статті я пропоную доповнити це уявлення деякими фактами та цифрами.

 

Пишіть у коментарях, скільки з них Ви знали, а скільки з них Ви почули вперше! 🙂

 

Поїхали!

 

1. Населення Японії — 127 млн, однак трохи більше половини з них живе у трьох метрополійних територіях (великі міста з околицями, населення яких їздить на роботу до основних міст): 37 млн у Токіо, майже 20 млн у метрополії Осаки-Кіото-Кобе та 9 млн у Наґої.

До речі, 73% території Японії — це гори і ліси, які не придатні для життя, землеробства або індустрії.

 

2. У Японії дуже стрімко розвивається туризм: з 10 млн туристів у 2013 р. — до 24 млн. у 2016 р., а в 2017 – більше 28 млн. Здебільшого завдяки збільшенню кількості туристів з навколишніх країн Азії, особливо з Пд. Кореї та Китаю (половина всіх туристів з цих двох країн!).

 

3. Японія займає одне з найвищих місць у світі за кількість велосипедів на людину. Велосипед як спосіб пересування дуже поширений у Японії. В той же час, Японія не відстає у рейтингу кількості автомобілей на особу: на десяток людей у Японії припадає 5,9 машин. При тому, у цій країні є доволі розгалужена мережа залізниць, а також швидкісний поїзд Шінкансен, який розвиває швидкість до 320 км/год. Який вид транспорту найпоширеніший – залежить від місцевості.

До речі, хайвеї у Японії платні. Наприклад, щоб проїхати хайвеєм з Токіо до Осаки (500 км) треба буде викласти від 90$ (якщо ви не маєте спеціального пристрою/ пропуску — 130$).

 

Карта залізничних шляхів у Токіо та околицях

 

4. Зарплата японця після університету — у середньому на рівні 1850$ і поступово зростає (після магістратури – 2150$). У японців все ще прийнято все життя бути відданим лише одній компанії, а якщо звільнитися і піти на роботу у іншу компанію — то треба починати все заново: з найнижчої посади і з мінімальної зарплати.

Тому, компанії наймають на роботу лише раз на рік — і цей процес займає майже цілий рік для студентів. До закінчення університету студенти вже мають місце роботи/ компанію, і зразу йдуть працювати.

 

5. Компанія наймає працівників не на конкретну посаду, тому спеціальність не стільки важлива, як важливий рівень твого університету. Саме тому багато вирішується після школи: важливо поступити у престижний (зазвичай державний) університет. У компанії зміст роботи мінятиметься кожні кілька років, і постійно відбувається рокіровка кадрів.

 

Вступна церемонія (або щось на зразок того…)

6. Традиційно, і ще досі, фінансами у японській сім‘ї займається жінка. Чоловік приносить зарплату додому, віддає усе жінці, а жінка вже виділяє йому кишенькові гроші на свій розсуд 😀 За статистикою, у близько 65% сімей (після народження дитини) жінка розпоряджається фінансами, і лише у чверті сімей – чоловік.

 

7. Проблеми сучасного японського суспільства: пізні шлюби, низька народжуваність, і старіння наслення. Японці доволі пізно одружуються: чоловіки в середньому в 31 рік, а жінки — 29.4. Окрім пізніх шлюбів, у Японії є і інші серйозні суспільні проблеми: старіння населення (зараз 27% населення — за 65 років, а до 2060 прогнозується зрости до 40%), низька народжуваність (1.44 на жінку). Із-за цього всього прогнозується, що населення Японії до 2060 р. зменшиться до 86 млн.

 

8. Кожний третій шлюб у Японії розпадається (так само як на Західній Україні). Якщо глянути лише на шлюби японців з іноземцями – то розпадаються 2 з 3-ьох (так само як на Східній Україні). До речі, 18% усіх розлучень — через зраду чоловіка (це друга причина; перша — не співпали характерами). 

Цікаво, що традиційно одна зрада не може бути причиною для розлучення. Хоча все-таки останнім часом більшає випадків, що визнають розлучення і лише через одну зраду. 

p.s. Кількість шлюбів японців з іноземцями – 3,3% від загальної кількості 😀

Ось, до речі, ця дівчина-американка веде блог, де описує свій досвід життя у Японії у тому числі

 

9. У Японії нижчий рівень самогубств, ніж в Україні: 15,4 випадки на 100,000 осіб проти 16,6. 

 

10. У Японії все ще є смертна кара. Наприклад, у 2017 стратили чотирьох людей. Зазвичай страту дають за кілька вбивств, але якщо вбивство дуже жорстоке — то можуть і за одне стратити. На кінець 2017 року ще 123 людини чекають своєї страти. До речі, лише 9% японців підтримують скасування смертної кари. 

 

11. У Японії є така штука як “смерть від перевтоми” на роботі: японці працюють дуже багато і віддано. Для багатьох — робота є пріоритетом. Також, вони частенько перепрацьовують і безкоштовно, а мало хто виступає проти, тому що як звільнять — то всьо….

 

12. У Японії настільки безпечно, що можна не закривати свої домівки (я особисто знаю людей, які так роблять!). Знайдені речі та гроші несуть у поліцію або вертають власнику, крадіжок та вбивств — мало (статистика по вбивствах на 100 тис осіб станом на 2015 р: Японія — 0.31, Німеччина — 0.85, Україна — 4.36, Росія — 11.31). Про безпеку у Японії я також писала на сторінці блогу у Фейсбук. 

Японська віза: порядок отримання та поради

Японська віза: порядок отримання та поради

Давно мрієте поїхати у Японію? Саме зараз настав сприятливий час у плані візи!

Якщо Ви може чули, Японія спростила українцям отримання візи з 1 січня цього року (2018).

І ось я зразу ж особисто протестувала отримання короткострокої візи :Р
Зараз любуюся нею у своєму паспорті і спішуся поділитися з вами своїм досвідом, та дати деякі поради!

У чому полягає спрощення отримання візи?

Якщо коротко: у тому, що тепер Ви самі можете виступати своїм спонсором.

Є кілька типів віз. Але ті, які найбільше підходять для туризму, це або туристична, або відвідування родичів/ друзів.

Раніше для виготовлення цих віз треба було 100500 справок від сторони, яка запрошує/ приймає. Тобто треба було мати працюючих родичів/ знайомих, яких можна таке попросити, або оформляти візу через турагенство, що виходило недешево (я чула :P)

Зараз для виготовлення візи на “візит друзів/ родичів” треба лише запрошення та план перебування від японської сторони, а якщо ви подаєтеся на туристичну візу, то від японської сторони нічого не треба, все можна зробити самостійно!

Тобто, спрощення суттєве, відчутне, і це круто, що воно відбулося.

Але чи все так просто? Деякі приємні сторони отримання японської візи та не дуже…

+ плюс японської візи — це те, що вона абсолютно безкоштовна. Ніяких візових зборів чи послуг візових центрів, звучить круто 🙂

АЛЕ Консульский відділ знаходиться лише у Києві.

Тому, якщо Ви, як і я, не з Києва, то треба буде мотатися до Києва 2 рази: перший раз щоб подати документи, а другий раз щоб отримати візу.

!!! Кур‘єрської доставки немає, оскільки паспорт після прийняття документів вам повертають.

Для мене як для львів‘янки це зайняло цілих 2 дні, і в районі 50$ за сам лише транспорт туди-назад туди-назад.

 

+ Інший плюс у тому, що документи приймають без запису (можна приходити у зручний Вам будній день)

АЛЕ документи приймають і візи видають лише з 9:30 до 11:30 (кожного буднього дня окрім встановлених вихідних).

Тобто знову ж таки, такій львів‘янці як мені світить лише або нічний поїзд, або ночівка у Києві…

Щодо списку документів:

— Треба складати поденний план перебування. Форма цього плану є на сайті посольства (лінк подам в кінці статті), але загалом треба заповнити, що ви плануєте робити кожного дня (я особливо не заморочувалася: “гуляю містом …., переїжджаю до міста ….”, “зустрічаюся з друзями”), де ви зупиняєтеся кожного дня, і якісь контакти.

— До цього всього треба підтвердження бронювання або оплати житла і літаків.
Додам, що при перегляді моїх документів дуже звертали увагу на те, що було оплачене, а що просто заброньовано.

— Підтвердження фінансової спроможності: Довідка з роботи / Інформація про залишок на рахунку з рухом коштів за останні 3 місяці.
Щодо цього можу сказати таке: у японській версії списку документів немає нічого про довідку з роботи чи обігу коштів за 3 місяці 😛
І взагалі мені як безробітній не було якої довідки подавати, але без неї обійшлося 😛 Ця довідка — це щось другорядне, а головне — це кошти для поїздки.

Ось декілька важливих порад:

1. Рекомендую анкету заповнити вдома (обов‘язково прослідкуйте, щоб вона була на двох сторонах одного аркуша!), бо там на це часу може просто не вистачити (кажу це з власного досвіду).
Взагалі краще її надрукувати вже заповненою, бо із-за кожної помилки прийдеться переписувати (наприклад, писати треба лише друкованими, а якщо раптом ви забулися і написали щось писаними…)
Ще одна причина цього — у приміщення консульського відділу просять вимкнути всі електронні пристрої, і слідкують за цим. Тому, якщо у Вас якась інформація буде на телефоні, наприклад, щоб її дістати, треба буде покидати територію посольства.

2. Раджу приходити з самого ранку, щоб мати час щось виправити/ донести.
При подачі всі Ваші документи переглянуть і скажуть, що ще треба, що не так, що доробити, переписати… Одним словом, для цього варто мати певний запас у часі, щоб не прийшлося приходити знову.
Наприклад, у мене було багато броней готелів/ хостелів, ну різний на кожен день 😀 Загалом десь 20 броней, і ось мені їх вручають при подачі і просять порахувати загальну суму. А там ціни і в єнах, і у доларах, і усе це діло рахувати без калькулятора.
Працівники кунсульського відділу дуже ретельні, і не шкодують на часу на детальну перевірку всіх документів 😛
Одним словом, варто мати запас часу!!!! До речі, ксероксу у консульському відділі немає, і якщо вам треба щось доксерити, то вас попросять зробити це десь інде.

3. У разі виникнення питань раджу дзвонити їм, та все уточнювати заздалегідь.
Система консультацій по телефону працює, перевірено 😉
Буває таке, що їм треба якісь документи, яких немає у списку, особливо якщо це візит родичів — там багато нюансів. Щоб перестрахуватися, раджу уточнювати все по телефону заздалегідь, а також на всякий випадок привозити з собою все що маєте (особливо якщо ви далеко живете).
Тому що, як я сьогодні почула від працівника: сьогодні цього документу не треба, а що буде завтра — не відомо. 😀

Після того, як приймуть Ваші документи, Вас попросять передзвонити у певний день (через тиждень) та дізнатися про статус своєї заявки. Ділові візи видіють зразу.

Взагалі, працівники, буває, ідуть на зустріч, входять у положення, що дуже приємно і радує 🙂

 

Тому, не бійтеся цього процесу, головне — комунікуйте, пред‘явіть кошти на подорож, і все буде окей!

А я тим часом готуватимуся до своєї навколояпонської подорожі, яка стартує вже через місяць!! ^^

 

p.s. Інформація про візи на офіційному сайті посольства: http://www.ua.emb-japan.go.jp/itpr_uk/ua_visa.html 

Якщо стаття корисна, підписуйтеся на оновлення на блозі, щоб нічого не пропустити! 🙂

Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями у Пн. Кароліні, дубль два!

Отож, як ви вже може знаєте, я постановила собі брати інтерв‘ю у всіх японців, яких я зустрічаю. Ось перше інтерв‘ю з Нанамі з Хоккайдо, яка поділилася з нами інформацією про її острів і місто, а також діалект і ще багато чого іншого.

Насправді, її ви можете почути і у цьому інтерв‘ю ― її коментарі чути за кадром 😀

Але головна героїня цього інтерв‘ю ― Сенамі, з зовсім іншої частини Японії ― Окінави
Сенамі дуже весела і цікава, і з нею завжди можна багато насміятися, взагалі ви це побачите в інтерв‘ю самі 😀

 

У Сенамі я розпитала про Окінаву ― острів/ острови, які розташовані на південь від Японії, і відрізняються від решти Японії атмосферою, культурою, історією і ще багато чим.
(Примітка: Окінава – це і префектура, і найбільший острів цієї префектури).

Дізнайтеся, які місця вона рекомендує відвідати на Окінаві, її враження від Америки…

 

А ось про окінавський діалект є окреме відео:

Невеличкий коментар до того, що вона не завжди може порозумітися з іншими японцями: сама цьому свідок. Коли зустрічалися втрьох з Нанамі з Хоккайдо, то таке враження наче Сенамі була іноземкою, а не я… 😛

До речі, деякі світлини з моєї подорожі до Окінави можете переглянути тут (посилання на альбом у феусбуку, відкритий для всіх)

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Привіт із засніженої Північної Кароліни, США!

Саме тут, у Америці, я вирішила брати інтерв‘ю у всіх японців, які зустрічаються на моєму шляху

І ось сьогодні представляю Вам перше таке відео-інтерв‘ю.

Ідея була записувати відео японською, щоби для тих, хто вивчає цю мову, це могло стати практикою.
Для тих, хто не вивчає японської — нагода її послухати з уст японців з різних регіонів.
Також думаю додавати коментар щодо того, який рівень вввічливості ми використовуємо.

До прикладу, дівчина з цього відео — Нанамі — моя коліжанка (насправді до того ми бачилися лише раз, але дуже подружилися!), тому важко було притримуватися формального стилю, і в кінці кінців і вона, і я, “зіскакували” не неформальний/фамільярний стиль.

Але оскільки ми приблизно одного віку, це не так страшно. До того ж, я думаю, тут певну роль відіграє те, що я іноземка — від них якось менше очікується, і більше дозволяється… на мою думку 😛

У Нанамі я запитала:
— що варто відвідати на Хоккайдо
— про їхній діалект
— яке японське слово вона неодмінно радить запам‘ятати
— чому вона вирішила приїхати в Америку, та що планує робити далі
— за чим вона найбільше “нацкашії” — думає з ностальгією
та інше.

Нанамі — дуже яскрава, впевнена у собі, зібрана дівчина, яка завжди собі дасть раду, і на яку можна покластися.
До речі, коли я пишу їй японською, то вона відповідає мені англійською (очевидно, для практики) 😀 

А що б Ви запитали у Нанамі, якби брали у неї інтерв‘ю?

 

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японська мова вважається однією з найважчих, схоже, саме через наявність ієрогліфів. Сам факт того, що треба вивчити хоча би 2 тисячі різних знаків, які складаються з багатьох дрібних рисочок, може лякати. 
Ольга у Японії стає Оріха, і ось один з способів написання цього імені ієрогріфами у японській мові (хоча зазвичай пишуть абеткою-катаканою)
Однак я все-таки наполягатиму на тому, що цього не варто боятися! Ось чому:

 

① Ієрогліфи достатньо вміти лише розпізнавати, а не відтворювати з пам‘яті.

Відтворювати ієрогліфи з пам‘яті — це складне завдання навіть для японців. Але технологічний прогрес набагато спрощує япономовцям життя! Комп‘ютер / телефон сам конвертує ваш текст, написаний абеткою (а введений може і взагалі латинкою) у ієрогліфи (вам треба лише вибрати потрібний). Отже, потрібно навчитися лише розрізняти ієрогліфи візуально одне від одного.

Це я зрозуміла, коли одного разу японець-(кауч)серфер підписував листівку рідним на львівській Площі Ринок на Різдво: він не міг згадати як написати 挨拶, що означає “вітання”. Позичила йому свій словник 😀 Якщо відтворення цього ієрогліфо-сполучення з пам‘яті може скласти певні труднощі, то впізнати його у тексті зовсім не складно, тому що (у даному випадку) ці ієрогліфи 1. окремо не вживаються; 2. не вживаються у інших сполученнях.


② Є лише обмежена кількість елементів, з яких складаються ієрогліфи

Ці елементи поєднуються у різних комбінаціях, таким чином творячи таку велику кількість ієрогліфів. Ба більше, кожен елемент присутній у ієрогліфі не просто так, а має якусь певну роль: він або несе значення, або вказує на звучання ієрогліфа.

Наприклад, усі наступні ієрогліфи мають одне з читань сей, і це легко запам‘ятати, тому що елемент 青 має це читання.


③ Значення ієрогліфа можна вивести зі значення його елементів

Я не особливо прихильник цього методу, тому що особисто мені простіше і швидше створити у своїй голові прямий зв‘язок між значенням і самим виглядом ієрогліфа, але є багато людей, яким цей метод дуже імпонує. Можливо тому, що він робить процес навчання дуже цікавим, і дає багато інсайтів до світогляду японців. 

Все-таки мушу визнати, інколи це допомагає, наприклад, якщо 木 — це дерево, то 森 — це ліс.

ТЕСТ:
女 — це жінка.
Що тоді може означати 姦?(Відповідь знайдете у кінці статті).

 

④ Подумайте про переваги ієрогліфів — вони збільшують швидкість читання!

Направді, були думки позбутися ієрогліфів, бо це ж не тільки мучаться ті, хто вчать японську, а власне і самі японці! Уявіть скільки часу займає вивчення своєї власної рідної мови. Це вам не українська, де все читається як пишеться. Але справа в тім, що в японській немає пробілів між словами, і коли все написано абеткою — то “розшифрування” займає дуууууже багато часу. А з ієрогліфами — все набагато швидше, коли до них вже трохи звикнути. Швидше ніж з літерами також 😛

 

Інколи ціни у меню пишуть японськими ієрогліфами

⑤ Ієрогліфи репрезентують зовсім інший спосіб мислення

Як це позбавляє вас від страху перед ієрогліфами? Усвідомлення нових можливостей, які постають перед вами внаслідок вивчення японської мови і ієрогліфів зокрема, (по ідеї) додасть вам натхнення і мотивації!

Правда, для вивчення ієрогліфів потрібна увага до деталей.
Наприклад, 士 і 土 — це два різних ієрогліфа з різним значенням. Помітили різницю між довжиною верхньої і нижньої горизонтальної риски? Ги, вивчаючи ієрогліфи, ви навчитеся таке помічати 🙂

Ще один момент: ієрогліфи мають кілька читань, інколи різні читання у різних сполученнях. Ну але це вже таке. Подумайте тільки, що і в англійській деколи не передбачиш, як слово читається, та і взагалі: коли все надто просто — то це не цікаво.

А з японською вам точно нудно не буде! 😉

p.s. відповідь на тест: галасний 😀

Чесно, я в шоці від цих японців!

Чесно, я в шоці від цих японців!

я вже давно не записувала чогось у своєму так сказати блозі, але сьогоднішній перегляд японських новин просто шокував мене настільки, що я не засну, якщо не поділюся!

отже, знайомтеся! це Міядзакі Хідекічі!

вчора (16 жовтня 2016) він оновив свій світовий рекорд із забігу на коротку дистанцію серед людей літнього віку.

і йому 106 років!!!!

106, йолки палки!!

ще більше відвисає щелепа, коли читаєш історію цього спортсмена.

Народився у 1910 році у префектурі Шідзуока. І його життя спершу взагалі не було пов`язане зі спортом.
Після того як він вилікувався від туберкульозу (у 20 років) він пішов працювати у сільськогосподарський кооператив, де пропрацював 32 роки. Після виходу на пенсію він захопився ґо (настільна гра), але один за одним його однолітки вмирали і він не мав з ким грати. Але треба ж чимось займатися!
І тут він за рекомендацією доньки почав займатися легкою атлетикою – у 92 роки!

У 97 він зламав ліве стегно, але це йому не стало на перешкоді!

насправді, в нього є рекорди зі штовхання ядра і з забігу на 100 метрів у віковій категорії 105-109 років, і на змаганнях не було більше учасників!!!


зріст – 151 см, вага – 42 кг

от я зараз сиджу і думаю, а чи не почати б мені займатися легкою атлетикою у 92 роки!??
о_О

17 жовтня 2016