Fuji-Q Highland — один з най-най парків розваг у Японії! Мій досвід і поради

Fuji-Q Highland — один з най-най парків розваг у Японії! Мій досвід і поради

Щоб описати цей парк, можна вжити багато різних най: найбільш захопливий, найпопулярніший, найкрутіший, найстрашніший…!

У цій статті я розповім про мій досвід у цьому парку розваг 😛

Трошки вступу. У Японії є дуже багато парків розваг! Настільки, що в університеті був професор, який спеціалізувався саме на тій темі, і вів курс “Парки розваг у Японії”. (Це був предмет на вибір, і отримати з нього хорошу оцінку було дуже легко, та ще й тема така :D)

На тому курсі у нас були такі теми: “Парки розваг для сімей”, “Парки розваг для побачень”, “Тематичні парки розваг”… Ну ви вловили суть 🙂

Багато з цих парків — світового рівня, так би мовити, і конкурують з іншими, у кого найшвидша гірка, у кого найвища, у кого найшвидше розганяється, і тому подібне. 

Ну тобто це реально зовсім інший світ — щось, чого в Україні немає!


(Ліричний відступ: люблю водити японців/коучсерферів, яких приймаю, у львівський парк культури — бо після Японії зрозуміла, що це повний винос мозгу і шок 😀 спробуйте якось!)

Тож я запалилася відвідати один з цих парків розваг — один неподалік від Кітакюшю пішов мені так непогано, хоча казали, що він старенький і взагалі бе.

І ось я вибралася у один з топових у Японії — Fuji-Q Highland, або Фуджі-кю Хайрандо, якщо японською 🙂

Він знаходиться за дві години від Токіо. Тобто виходить така собі вилазка на день. 

Найпопулярніший pass/квиток туди — це на цілий день, з необмеженими катаннями. Зазвичай всі купують такий квиток, де вже все входить, катаєшся на чому хочеш і більше ні за що не платиш. Коштує він в районі 50 доларів.
Інакше треба платити і за вхід, і за кожен атракціон окремо.

Сам парк розваг, як заведено у всіх нормальних розвинених країнах, знаходиться на закритій території, за вхід на яку треба платити. На тій ж території знаходяться і якісь ресторани (щось таке), щоб пообідати.

Щодо самих атракціонів.

Серед найвідоміших:

  • Фуджіяма — з самого початку десь хвилину повільно підіймається на висоту 79 м, так що ви бачите лише небо, потім на вершині затримується на кілька секунд перед видом на гору Фуджі, а тоді… жара на кілька хвилин (довше, ніж у більшості атракціонів!), зі швидкістю до 130 км/год! 

 

  • Такабішя (мій улюблений) — якщо пам‘ять не підводить, мерша частина атракціону — у суцільній темноті, а згодом — вільне падіння від градусом 121 градус. (Особисто я б сама не зрозуміла, що це означає, але гляньте на фото!)

Фото із сайту https://fujiqhighland.wordpress.com, де є багато інформації про цей парк розваг (англійською)

  • Додонпа — вилітає просто як ракета: за 1,6 секунди розганяється до 180 км/год! Натомість, все дуже скоро закінчується — сам “політ” триває менше хвилини…

 

  • Ееджянайка — чесно, я на цей не наважилася… Там, таке враження, що обертається все і у всі сторони, а самі сидіння наче підвішені зверху і під ногами нічого немає~ Ну і вже стандартна швидкість в районі 120 км/год.

 

Фото із сайту http://www.fujiq.jp/attraction/special/eejanaika/


Приїхавши туди, з зрозуміла, що трошки переоцінила себе, і що це… ну не зовсім для мене…

По-перше, до кожного атракціону була черга 2 години мінімум. 2 години!!! 2 години стояти у живій черзі, на ногах, в очікуванні чогось класно-страшного, а іноді чекати, дивлячись на відео з застереженнями, кому не можна кататися на тих атракціонах. І ти такий стоїш, і думаєш-гадаєш, чи нема у тебе нічого з згаданого у тому відео…

Можливо, я за 2 години чекання перегоріла, а можливо на фоні 2 годин чекання іноді 2 хвилини самого катання взагалі пролітали зі швидкістю світла…

Ще одна штука — за чергою взагалі не видно, що за атракціон, а для мене було важливим, щоб на плечах був якийсь ремінь безпеки у сидінні. Або хоча би були високі сидіння! Але коли я прочекала всю чергу на один атракціон і побачила, що там сидіння по плече, а ремінця на пояс немає, і бокових стінок у сидіннях немає, я трошки не стрималася…

Після 3х атракціонів я вже була ніяка (а це 6 годин!), і мені не хотілося вже нічого…

Черга на кілька поверхів… Буває, треба чекати більше 3ьох годин! o_O

Тож, виходячи зі свого досвіду, можу дати кілька порад, якщо ви збиреєтеся у цей парк атракціонів:

1. Впевніться, що ви таке любите, і на такому рівні! Це важливо!

Я окей зі швидкістю, і кутами такими, що ти паралельно до землі і падаєш вниз, і крутишся вниз головою, і в темноті — все окей, якщо я надійно пристребнута.
У цьому парку у вас така впевненість не завжди є.
Також, впевніться, що вас так просто не укачує, бо інакше ви навряд чи насолодитеся тими атракціонами.

2. Плануйте все наперед!

Особисто я приїхала, а тоді почала розбиратися, які є атракціони і де вони розташовані, та на яких я хочу покататися. І із-за цього я втратила багато часу. Тому що треба так-во: залетів з відкриттям, і зразу зайняв чергу!Варто, можливо, також вивчити карту з атракціонами.

Ще кажуть, що є щось на кшталт Priority Pass — але його можна дістати лише на території парку, і в обмеженій кількості. Вони допоможуть вам зменшити чергу з 2х годин до 5-10 хвилин. На кожен атракціон треба окремий такий квиток, і у ньому вказується часовий проміжок (по годині) і назва атракціону, і коштує в районі 10 доларів (це не з мого досвіду :Р)

3. Їдьте та координуйтеся з друзями

Там випадково ми зустріли своїх одногрупників — і протягнули їх у свою чергу 😛
Ну чесно, не дуже бачила, щоб хтось ще так робив — але все окей, ніхто нічого не сказав (так наші друзі зекономили годину, але все одно ще годину треба було чекати…)

4. Запасіться водою та якоюсь їжею

Якщо ви бюджетні туристи. Щоб ви розуміли: безкоштовної води немає, а вода у пляшках з автоматів у 2 рази дорожча, так само як і, напевно, їжа.

Вже така ніяка після тих всіх черг…

Бюджет:

Квиток вхід + необмеженні катання 5700¥ (залежно від курсу – в районі 53$)
Поїзд/автобус в одну сторону — від 2000¥

Якщо купувати автобус і квиток разом, можна зекономити — вийде в районі 7700¥

+ їжа, вода
+ якщо ви не хочете стояти у чергах, тоді швидкий пропуск 


Якщо підсумувати: я справді можу порекомендувати цей парк для тих, хто любить адреналін! Він реально крутий! 

І ще одне: черги реально добивають морально… Дивлячить назад, думаю, що як вже туди їхати, то краще купити швидкий пропуск і не економити на тому…

Цікаві факти про Японію

Цікаві факти про Японію

Я впевнена, що у кожного з Вас є певне уявлення про країну Японія.
У цій статті я пропоную доповнити це уявлення деякими фактами та цифрами.

 

Пишіть у коментарях, скільки з них Ви знали, а скільки з них Ви почули вперше! 🙂

 

Поїхали!

 

1. Населення Японії — 127 млн, однак трохи більше половини з них живе у трьох метрополійних територіях (великі міста з околицями, населення яких їздить на роботу до основних міст): 37 млн у Токіо, майже 20 млн у метрополії Осаки-Кіото-Кобе та 9 млн у Наґої.

До речі, 73% території Японії — це гори і ліси, які не придатні для життя, землеробства або індустрії.

 

2. У Японії дуже стрімко розвивається туризм: з 10 млн туристів у 2013 р. — до 24 млн. у 2016 р., а в 2017 – більше 28 млн. Здебільшого завдяки збільшенню кількості туристів з навколишніх країн Азії, особливо з Пд. Кореї та Китаю (половина всіх туристів з цих двох країн!).

 

3. Японія займає одне з найвищих місць у світі за кількість велосипедів на людину. Велосипед як спосіб пересування дуже поширений у Японії. В той же час, Японія не відстає у рейтингу кількості автомобілей на особу: на десяток людей у Японії припадає 5,9 машин. При тому, у цій країні є доволі розгалужена мережа залізниць, а також швидкісний поїзд Шінкансен, який розвиває швидкість до 320 км/год. Який вид транспорту найпоширеніший – залежить від місцевості.

До речі, хайвеї у Японії платні. Наприклад, щоб проїхати хайвеєм з Токіо до Осаки (500 км) треба буде викласти від 90$ (якщо ви не маєте спеціального пристрою/ пропуску — 130$).

 

Карта залізничних шляхів у Токіо та околицях
 

4. Зарплата японця після університету — у середньому на рівні 1850$ і поступово зростає (після магістратури – 2150$). У японців все ще прийнято все життя бути відданим лише одній компанії, а якщо звільнитися і піти на роботу у іншу компанію — то треба починати все заново: з найнижчої посади і з мінімальної зарплати.

Тому, компанії наймають на роботу лише раз на рік — і цей процес займає майже цілий рік для студентів. До закінчення університету студенти вже мають місце роботи/ компанію, і зразу йдуть працювати.

 

5. Компанія наймає працівників не на конкретну посаду, тому спеціальність не стільки важлива, як важливий рівень твого університету. Саме тому багато вирішується після школи: важливо поступити у престижний (зазвичай державний) університет. У компанії зміст роботи мінятиметься кожні кілька років, і постійно відбувається рокіровка кадрів.

 

Вступна церемонія (або щось на зразок того…)
6. Традиційно, і ще досі, фінансами у японській сім‘ї займається жінка. Чоловік приносить зарплату додому, віддає усе жінці, а жінка вже виділяє йому кишенькові гроші на свій розсуд 😀 За статистикою, у близько 65% сімей (після народження дитини) жінка розпоряджається фінансами, і лише у чверті сімей – чоловік.

 

7. Проблеми сучасного японського суспільства: пізні шлюби, низька народжуваність, і старіння наслення. Японці доволі пізно одружуються: чоловіки в середньому в 31 рік, а жінки — 29.4. Окрім пізніх шлюбів, у Японії є і інші серйозні суспільні проблеми: старіння населення (зараз 27% населення — за 65 років, а до 2060 прогнозується зрости до 40%), низька народжуваність (1.44 на жінку). Із-за цього всього прогнозується, що населення Японії до 2060 р. зменшиться до 86 млн.

 

8. Кожний третій шлюб у Японії розпадається (так само як на Західній Україні). Якщо глянути лише на шлюби японців з іноземцями – то розпадаються 2 з 3-ьох (так само як на Східній Україні). До речі, 18% усіх розлучень — через зраду чоловіка (це друга причина; перша — не співпали характерами). 

Цікаво, що традиційно одна зрада не може бути причиною для розлучення. Хоча все-таки останнім часом більшає випадків, що визнають розлучення і лише через одну зраду. 

p.s. Кількість шлюбів японців з іноземцями – 3,3% від загальної кількості 😀

Ось, до речі, ця дівчина-американка веде блог, де описує свій досвід життя у Японії у тому числі
 

9. У Японії нижчий рівень самогубств, ніж в Україні: 15,4 випадки на 100,000 осіб проти 16,6. 

 

10. У Японії все ще є смертна кара. Наприклад, у 2017 стратили чотирьох людей. Зазвичай страту дають за кілька вбивств, але якщо вбивство дуже жорстоке — то можуть і за одне стратити. На кінець 2017 року ще 123 людини чекають своєї страти. До речі, лише 9% японців підтримують скасування смертної кари. 

 

11. У Японії є така штука як “смерть від перевтоми” на роботі: японці працюють дуже багато і віддано. Для багатьох — робота є пріоритетом. Також, вони частенько перепрацьовують і безкоштовно, а мало хто виступає проти, тому що як звільнять — то всьо….

 

12. У Японії настільки безпечно, що можна не закривати свої домівки (я особисто знаю людей, які так роблять!). Знайдені речі та гроші несуть у поліцію або вертають власнику, крадіжок та вбивств — мало (статистика по вбивствах на 100 тис осіб станом на 2015 р: Японія — 0.31, Німеччина — 0.85, Україна — 4.36, Росія — 11.31). Про безпеку у Японії я також писала на сторінці блогу у Фейсбук. 

Японська віза: порядок отримання та поради

Японська віза: порядок отримання та поради

Давно мрієте поїхати у Японію? Саме зараз настав сприятливий час у плані візи!

Якщо Ви може чули, Японія спростила українцям отримання візи з 1 січня цього року (2018).

І ось я зразу ж особисто протестувала отримання короткострокої візи :Р
Зараз любуюся нею у своєму паспорті і спішуся поділитися з вами своїм досвідом, та дати деякі поради!

У чому полягає спрощення отримання візи?

Якщо коротко: у тому, що тепер Ви самі можете виступати своїм спонсором.

Є кілька типів віз. Але ті, які найбільше підходять для туризму, це або туристична, або відвідування родичів/ друзів.

Раніше для виготовлення цих віз треба було 100500 справок від сторони, яка запрошує/ приймає. Тобто треба було мати працюючих родичів/ знайомих, яких можна таке попросити, або оформляти візу через турагенство, що виходило недешево (я чула :P)

Зараз для виготовлення візи на “візит друзів/ родичів” треба лише запрошення та план перебування від японської сторони, а якщо ви подаєтеся на туристичну візу, то від японської сторони нічого не треба, все можна зробити самостійно!

Тобто, спрощення суттєве, відчутне, і це круто, що воно відбулося.

Але чи все так просто? Деякі приємні сторони отримання японської візи та не дуже…

+ плюс японської візи — це те, що вона абсолютно безкоштовна. Ніяких візових зборів чи послуг візових центрів, звучить круто 🙂

АЛЕ Консульский відділ знаходиться лише у Києві.

Тому, якщо Ви, як і я, не з Києва, то треба буде мотатися до Києва 2 рази: перший раз щоб подати документи, а другий раз щоб отримати візу.

!!! Кур‘єрської доставки немає, оскільки паспорт після прийняття документів вам повертають.

Для мене як для львів‘янки це зайняло цілих 2 дні, і в районі 50$ за сам лише транспорт туди-назад туди-назад.

 

+ Інший плюс у тому, що документи приймають без запису (можна приходити у зручний Вам будній день)

АЛЕ документи приймають і візи видають лише з 9:30 до 11:30 (кожного буднього дня окрім встановлених вихідних).

Тобто знову ж таки, такій львів‘янці як мені світить лише або нічний поїзд, або ночівка у Києві…

Щодо списку документів:

— Треба складати поденний план перебування. Форма цього плану є на сайті посольства (лінк подам в кінці статті), але загалом треба заповнити, що ви плануєте робити кожного дня (я особливо не заморочувалася: “гуляю містом …., переїжджаю до міста ….”, “зустрічаюся з друзями”), де ви зупиняєтеся кожного дня, і якісь контакти.

— До цього всього треба підтвердження бронювання або оплати житла і літаків.
Додам, що при перегляді моїх документів дуже звертали увагу на те, що було оплачене, а що просто заброньовано.

— Підтвердження фінансової спроможності: Довідка з роботи / Інформація про залишок на рахунку з рухом коштів за останні 3 місяці.
Щодо цього можу сказати таке: у японській версії списку документів немає нічого про довідку з роботи чи обігу коштів за 3 місяці 😛
І взагалі мені як безробітній не було якої довідки подавати, але без неї обійшлося 😛 Ця довідка — це щось другорядне, а головне — це кошти для поїздки.

Ось декілька важливих порад:

1. Рекомендую анкету заповнити вдома (обов‘язково прослідкуйте, щоб вона була на двох сторонах одного аркуша!), бо там на це часу може просто не вистачити (кажу це з власного досвіду).
Взагалі краще її надрукувати вже заповненою, бо із-за кожної помилки прийдеться переписувати (наприклад, писати треба лише друкованими, а якщо раптом ви забулися і написали щось писаними…)
Ще одна причина цього — у приміщення консульського відділу просять вимкнути всі електронні пристрої, і слідкують за цим. Тому, якщо у Вас якась інформація буде на телефоні, наприклад, щоб її дістати, треба буде покидати територію посольства.

2. Раджу приходити з самого ранку, щоб мати час щось виправити/ донести.
При подачі всі Ваші документи переглянуть і скажуть, що ще треба, що не так, що доробити, переписати… Одним словом, для цього варто мати певний запас у часі, щоб не прийшлося приходити знову.
Наприклад, у мене було багато броней готелів/ хостелів, ну різний на кожен день 😀 Загалом десь 20 броней, і ось мені їх вручають при подачі і просять порахувати загальну суму. А там ціни і в єнах, і у доларах, і усе це діло рахувати без калькулятора.
Працівники кунсульського відділу дуже ретельні, і не шкодують на часу на детальну перевірку всіх документів 😛
Одним словом, варто мати запас часу!!!! До речі, ксероксу у консульському відділі немає, і якщо вам треба щось доксерити, то вас попросять зробити це десь інде.

3. У разі виникнення питань раджу дзвонити їм, та все уточнювати заздалегідь.
Система консультацій по телефону працює, перевірено 😉
Буває таке, що їм треба якісь документи, яких немає у списку, особливо якщо це візит родичів — там багато нюансів. Щоб перестрахуватися, раджу уточнювати все по телефону заздалегідь, а також на всякий випадок привозити з собою все що маєте (особливо якщо ви далеко живете).
Тому що, як я сьогодні почула від працівника: сьогодні цього документу не треба, а що буде завтра — не відомо. 😀

Після того, як приймуть Ваші документи, Вас попросять передзвонити у певний день (через тиждень) та дізнатися про статус своєї заявки. Ділові візи видіють зразу.

Взагалі, працівники, буває, ідуть на зустріч, входять у положення, що дуже приємно і радує 🙂

 

Тому, не бійтеся цього процесу, головне — комунікуйте, пред‘явіть кошти на подорож, і все буде окей!

А я тим часом готуватимуся до своєї навколояпонської подорожі, яка стартує вже через місяць!! ^^

 

p.s. Інформація про візи на офіційному сайті посольства: http://www.ua.emb-japan.go.jp/itpr_uk/ua_visa.html 

Якщо стаття корисна, підписуйтеся на оновлення на блозі, щоб нічого не пропустити! 🙂

Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями у Пн. Кароліні, дубль два!

Отож, як ви вже може знаєте, я постановила собі брати інтерв‘ю у всіх японців, яких я зустрічаю. Ось перше інтерв‘ю з Нанамі з Хоккайдо, яка поділилася з нами інформацією про її острів і місто, а також діалект і ще багато чого іншого.

Насправді, її ви можете почути і у цьому інтерв‘ю ― її коментарі чути за кадром 😀

Але головна героїня цього інтерв‘ю ― Сенамі, з зовсім іншої частини Японії ― Окінави
Сенамі дуже весела і цікава, і з нею завжди можна багато насміятися, взагалі ви це побачите в інтерв‘ю самі 😀

 

У Сенамі я розпитала про Окінаву ― острів/ острови, які розташовані на південь від Японії, і відрізняються від решти Японії атмосферою, культурою, історією і ще багато чим.
(Примітка: Окінава – це і префектура, і найбільший острів цієї префектури).

Дізнайтеся, які місця вона рекомендує відвідати на Окінаві, її враження від Америки…

 

А ось про окінавський діалект є окреме відео:

Невеличкий коментар до того, що вона не завжди може порозумітися з іншими японцями: сама цьому свідок. Коли зустрічалися втрьох з Нанамі з Хоккайдо, то таке враження наче Сенамі була іноземкою, а не я… 😛

До речі, деякі світлини з моєї подорожі до Окінави можете переглянути тут (посилання на альбом у феусбуку, відкритий для всіх)

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Привіт із засніженої Північної Кароліни, США!

Саме тут, у Америці, я вирішила брати інтерв‘ю у всіх японців, які зустрічаються на моєму шляху

І ось сьогодні представляю Вам перше таке відео-інтерв‘ю.

Ідея була записувати відео японською, щоби для тих, хто вивчає цю мову, це могло стати практикою.
Для тих, хто не вивчає японської — нагода її послухати з уст японців з різних регіонів.
Також думаю додавати коментар щодо того, який рівень вввічливості ми використовуємо.

До прикладу, дівчина з цього відео — Нанамі — моя коліжанка (насправді до того ми бачилися лише раз, але дуже подружилися!), тому важко було притримуватися формального стилю, і в кінці кінців і вона, і я, “зіскакували” не неформальний/фамільярний стиль.

Але оскільки ми приблизно одного віку, це не так страшно. До того ж, я думаю, тут певну роль відіграє те, що я іноземка — від них якось менше очікується, і більше дозволяється… на мою думку 😛

У Нанамі я запитала:
— що варто відвідати на Хоккайдо
— про їхній діалект
— яке японське слово вона неодмінно радить запам‘ятати
— чому вона вирішила приїхати в Америку, та що планує робити далі
— за чим вона найбільше “нацкашії” — думає з ностальгією
та інше.

Нанамі — дуже яскрава, впевнена у собі, зібрана дівчина, яка завжди собі дасть раду, і на яку можна покластися.
До речі, коли я пишу їй японською, то вона відповідає мені англійською (очевидно, для практики) 😀 

А що б Ви запитали у Нанамі, якби брали у неї інтерв‘ю?

 

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японська мова вважається однією з найважчих, схоже, саме через наявність ієрогліфів. Сам факт того, що треба вивчити хоча би 2 тисячі різних знаків, які складаються з багатьох дрібних рисочок, може лякати. 
Ольга у Японії стає Оріха, і ось один з способів написання цього імені ієрогріфами у японській мові (хоча зазвичай пишуть абеткою-катаканою)
Однак я все-таки наполягатиму на тому, що цього не варто боятися! Ось чому:

 

① Ієрогліфи достатньо вміти лише розпізнавати, а не відтворювати з пам‘яті.

Відтворювати ієрогліфи з пам‘яті — це складне завдання навіть для японців. Але технологічний прогрес набагато спрощує япономовцям життя! Комп‘ютер / телефон сам конвертує ваш текст, написаний абеткою (а введений може і взагалі латинкою) у ієрогліфи (вам треба лише вибрати потрібний). Отже, потрібно навчитися лише розрізняти ієрогліфи візуально одне від одного.

Це я зрозуміла, коли одного разу японець-(кауч)серфер підписував листівку рідним на львівській Площі Ринок на Різдво: він не міг згадати як написати 挨拶, що означає “вітання”. Позичила йому свій словник 😀 Якщо відтворення цього ієрогліфо-сполучення з пам‘яті може скласти певні труднощі, то впізнати його у тексті зовсім не складно, тому що (у даному випадку) ці ієрогліфи 1. окремо не вживаються; 2. не вживаються у інших сполученнях.


② Є лише обмежена кількість елементів, з яких складаються ієрогліфи

Ці елементи поєднуються у різних комбінаціях, таким чином творячи таку велику кількість ієрогліфів. Ба більше, кожен елемент присутній у ієрогліфі не просто так, а має якусь певну роль: він або несе значення, або вказує на звучання ієрогліфа.

Наприклад, усі наступні ієрогліфи мають одне з читань сей, і це легко запам‘ятати, тому що елемент 青 має це читання.


③ Значення ієрогліфа можна вивести зі значення його елементів

Я не особливо прихильник цього методу, тому що особисто мені простіше і швидше створити у своїй голові прямий зв‘язок між значенням і самим виглядом ієрогліфа, але є багато людей, яким цей метод дуже імпонує. Можливо тому, що він робить процес навчання дуже цікавим, і дає багато інсайтів до світогляду японців. 

Все-таки мушу визнати, інколи це допомагає, наприклад, якщо 木 — це дерево, то 森 — це ліс.

ТЕСТ:
女 — це жінка.
Що тоді може означати 姦?(Відповідь знайдете у кінці статті).

 

④ Подумайте про переваги ієрогліфів — вони збільшують швидкість читання!

Направді, були думки позбутися ієрогліфів, бо це ж не тільки мучаться ті, хто вчать японську, а власне і самі японці! Уявіть скільки часу займає вивчення своєї власної рідної мови. Це вам не українська, де все читається як пишеться. Але справа в тім, що в японській немає пробілів між словами, і коли все написано абеткою — то “розшифрування” займає дуууууже багато часу. А з ієрогліфами — все набагато швидше, коли до них вже трохи звикнути. Швидше ніж з літерами також 😛

 

Інколи ціни у меню пишуть японськими ієрогліфами

⑤ Ієрогліфи репрезентують зовсім інший спосіб мислення

Як це позбавляє вас від страху перед ієрогліфами? Усвідомлення нових можливостей, які постають перед вами внаслідок вивчення японської мови і ієрогліфів зокрема, (по ідеї) додасть вам натхнення і мотивації!

Правда, для вивчення ієрогліфів потрібна увага до деталей.
Наприклад, 士 і 土 — це два різних ієрогліфа з різним значенням. Помітили різницю між довжиною верхньої і нижньої горизонтальної риски? Ги, вивчаючи ієрогліфи, ви навчитеся таке помічати 🙂

Ще один момент: ієрогліфи мають кілька читань, інколи різні читання у різних сполученнях. Ну але це вже таке. Подумайте тільки, що і в англійській деколи не передбачиш, як слово читається, та і взагалі: коли все надто просто — то це не цікаво.

А з японською вам точно нудно не буде! 😉

p.s. відповідь на тест: галасний 😀