Японська віза: порядок отримання та поради

Японська віза: порядок отримання та поради

Давно мрієте поїхати у Японію? Саме зараз настав сприятливий час у плані візи!

Якщо Ви може чули, Японія спростила українцям отримання візи з 1 січня цього року (2018).

І ось я зразу ж особисто протестувала отримання короткострокої візи :Р
Зараз любуюся нею у своєму паспорті і спішуся поділитися з вами своїм досвідом, та дати деякі поради!

У чому полягає спрощення отримання візи?

Якщо коротко: у тому, що тепер Ви самі можете виступати своїм спонсором.

Є кілька типів віз. Але ті, які найбільше підходять для туризму, це або туристична, або відвідування родичів/ друзів.

Раніше для виготовлення цих віз треба було 100500 справок від сторони, яка запрошує/ приймає. Тобто треба було мати працюючих родичів/ знайомих, яких можна таке попросити, або оформляти візу через турагенство, що виходило недешево (я чула :P)

Зараз для виготовлення візи на “візит друзів/ родичів” треба лише запрошення та план перебування від японської сторони, а якщо ви подаєтеся на туристичну візу, то від японської сторони нічого не треба, все можна зробити самостійно!

Тобто, спрощення суттєве, відчутне, і це круто, що воно відбулося.

Але чи все так просто? Деякі приємні сторони отримання японської візи та не дуже…

+ плюс японської візи — це те, що вона абсолютно безкоштовна. Ніяких візових зборів чи послуг візових центрів, звучить круто 🙂

АЛЕ Консульский відділ знаходиться лише у Києві.

Тому, якщо Ви, як і я, не з Києва, то треба буде мотатися до Києва 2 рази: перший раз щоб подати документи, а другий раз щоб отримати візу.

!!! Кур‘єрської доставки немає, оскільки паспорт після прийняття документів вам повертають.

Для мене як для львів‘янки це зайняло цілих 2 дні, і в районі 50$ за сам лише транспорт туди-назад туди-назад.

 

+ Інший плюс у тому, що документи приймають без запису (можна приходити у зручний Вам будній день)

АЛЕ документи приймають і візи видають лише з 9:30 до 11:30 (кожного буднього дня окрім встановлених вихідних).

Тобто знову ж таки, такій львів‘янці як мені світить лише або нічний поїзд, або ночівка у Києві…

Щодо списку документів:

— Треба складати поденний план перебування. Форма цього плану є на сайті посольства (лінк подам в кінці статті), але загалом треба заповнити, що ви плануєте робити кожного дня (я особливо не заморочувалася: “гуляю містом …., переїжджаю до міста ….”, “зустрічаюся з друзями”), де ви зупиняєтеся кожного дня, і якісь контакти.

— До цього всього треба підтвердження бронювання або оплати житла і літаків.
Додам, що при перегляді моїх документів дуже звертали увагу на те, що було оплачене, а що просто заброньовано.

— Підтвердження фінансової спроможності: Довідка з роботи / Інформація про залишок на рахунку з рухом коштів за останні 3 місяці.
Щодо цього можу сказати таке: у японській версії списку документів немає нічого про довідку з роботи чи обігу коштів за 3 місяці 😛
І взагалі мені як безробітній не було якої довідки подавати, але без неї обійшлося 😛 Ця довідка — це щось другорядне, а головне — це кошти для поїздки.

Ось декілька важливих порад:

1. Рекомендую анкету заповнити вдома (обов‘язково прослідкуйте, щоб вона була на двох сторонах одного аркуша!), бо там на це часу може просто не вистачити (кажу це з власного досвіду).
Взагалі краще її надрукувати вже заповненою, бо із-за кожної помилки прийдеться переписувати (наприклад, писати треба лише друкованими, а якщо раптом ви забулися і написали щось писаними…)
Ще одна причина цього — у приміщення консульського відділу просять вимкнути всі електронні пристрої, і слідкують за цим. Тому, якщо у Вас якась інформація буде на телефоні, наприклад, щоб її дістати, треба буде покидати територію посольства.

2. Раджу приходити з самого ранку, щоб мати час щось виправити/ донести.
При подачі всі Ваші документи переглянуть і скажуть, що ще треба, що не так, що доробити, переписати… Одним словом, для цього варто мати певний запас у часі, щоб не прийшлося приходити знову.
Наприклад, у мене було багато броней готелів/ хостелів, ну різний на кожен день 😀 Загалом десь 20 броней, і ось мені їх вручають при подачі і просять порахувати загальну суму. А там ціни і в єнах, і у доларах, і усе це діло рахувати без калькулятора.
Працівники кунсульського відділу дуже ретельні, і не шкодують на часу на детальну перевірку всіх документів 😛
Одним словом, варто мати запас часу!!!! До речі, ксероксу у консульському відділі немає, і якщо вам треба щось доксерити, то вас попросять зробити це десь інде.

3. У разі виникнення питань раджу дзвонити їм, та все уточнювати заздалегідь.
Система консультацій по телефону працює, перевірено 😉
Буває таке, що їм треба якісь документи, яких немає у списку, особливо якщо це візит родичів — там багато нюансів. Щоб перестрахуватися, раджу уточнювати все по телефону заздалегідь, а також на всякий випадок привозити з собою все що маєте (особливо якщо ви далеко живете).
Тому що, як я сьогодні почула від працівника: сьогодні цього документу не треба, а що буде завтра — не відомо. 😀

Після того, як приймуть Ваші документи, Вас попросять передзвонити у певний день (через тиждень) та дізнатися про статус своєї заявки. Ділові візи видіють зразу.

Взагалі, працівники, буває, ідуть на зустріч, входять у положення, що дуже приємно і радує 🙂

 

Тому, не бійтеся цього процесу, головне — комунікуйте, пред‘явіть кошти на подорож, і все буде окей!

А я тим часом готуватимуся до своєї навколояпонської подорожі, яка стартує вже через місяць!! ^^

 

p.s. Інформація про візи на офіційному сайті посольства: http://www.ua.emb-japan.go.jp/itpr_uk/ua_visa.html 

Якщо стаття корисна, підписуйтеся на оновлення на блозі, щоб нічого не пропустити! 🙂

Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями у Пн. Кароліні, дубль два!

Отож, як ви вже може знаєте, я постановила собі брати інтерв‘ю у всіх японців, яких я зустрічаю. Ось перше інтерв‘ю з Нанамі з Хоккайдо, яка поділилася з нами інформацією про її острів і місто, а також діалект і ще багато чого іншого.

Насправді, її ви можете почути і у цьому інтерв‘ю ― її коментарі чути за кадром 😀

Але головна героїня цього інтерв‘ю ― Сенамі, з зовсім іншої частини Японії ― Окінави
Сенамі дуже весела і цікава, і з нею завжди можна багато насміятися, взагалі ви це побачите в інтерв‘ю самі 😀

 

У Сенамі я розпитала про Окінаву ― острів/ острови, які розташовані на південь від Японії, і відрізняються від решти Японії атмосферою, культурою, історією і ще багато чим.
(Примітка: Окінава – це і префектура, і найбільший острів цієї префектури).

Дізнайтеся, які місця вона рекомендує відвідати на Окінаві, її враження від Америки…

 

А ось про окінавський діалект є окреме відео:

Невеличкий коментар до того, що вона не завжди може порозумітися з іншими японцями: сама цьому свідок. Коли зустрічалися втрьох з Нанамі з Хоккайдо, то таке враження наче Сенамі була іноземкою, а не я… 😛

До речі, деякі світлини з моєї подорожі до Окінави можете переглянути тут (посилання на альбом у феусбуку, відкритий для всіх)

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Привіт із засніженої Північної Кароліни, США!

Саме тут, у Америці, я вирішила брати інтерв‘ю у всіх японців, які зустрічаються на моєму шляху

І ось сьогодні представляю Вам перше таке відео-інтерв‘ю.

Ідея була записувати відео японською, щоби для тих, хто вивчає цю мову, це могло стати практикою.
Для тих, хто не вивчає японської — нагода її послухати з уст японців з різних регіонів.
Також думаю додавати коментар щодо того, який рівень вввічливості ми використовуємо.

До прикладу, дівчина з цього відео — Нанамі — моя коліжанка (насправді до того ми бачилися лише раз, але дуже подружилися!), тому важко було притримуватися формального стилю, і в кінці кінців і вона, і я, “зіскакували” не неформальний/фамільярний стиль.

Але оскільки ми приблизно одного віку, це не так страшно. До того ж, я думаю, тут певну роль відіграє те, що я іноземка — від них якось менше очікується, і більше дозволяється… на мою думку 😛

У Нанамі я запитала:
— що варто відвідати на Хоккайдо
— про їхній діалект
— яке японське слово вона неодмінно радить запам‘ятати
— чому вона вирішила приїхати в Америку, та що планує робити далі
— за чим вона найбільше “нацкашії” — думає з ностальгією
та інше.

Нанамі — дуже яскрава, впевнена у собі, зібрана дівчина, яка завжди собі дасть раду, і на яку можна покластися.
До речі, коли я пишу їй японською, то вона відповідає мені англійською (очевидно, для практики) 😀 

А що б Ви запитали у Нанамі, якби брали у неї інтерв‘ю?

 

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японська мова вважається однією з найважчих, схоже, саме через наявність ієрогліфів. Сам факт того, що треба вивчити хоча би 2 тисячі різних знаків, які складаються з багатьох дрібних рисочок, може лякати. 

Ольга у Японії стає Оріха, і ось один з способів написання цього імені ієрогріфами у японській мові (хоча зазвичай пишуть абеткою-катаканою)

Однак я все-таки наполягатиму на тому, що цього не варто боятися! Ось чому:

 

① Ієрогліфи достатньо вміти лише розпізнавати, а не відтворювати з пам‘яті.

Відтворювати ієрогліфи з пам‘яті — це складне завдання навіть для японців. Але технологічний прогрес набагато спрощує япономовцям життя! Комп‘ютер / телефон сам конвертує ваш текст, написаний абеткою (а введений може і взагалі латинкою) у ієрогліфи (вам треба лише вибрати потрібний). Отже, потрібно навчитися лише розрізняти ієрогліфи візуально одне від одного.

Це я зрозуміла, коли одного разу японець-(кауч)серфер підписував листівку рідним на львівській Площі Ринок на Різдво: він не міг згадати як написати 挨拶, що означає “вітання”. Позичила йому свій словник 😀 Якщо відтворення цього ієрогліфо-сполучення з пам‘яті може скласти певні труднощі, то впізнати його у тексті зовсім не складно, тому що (у даному випадку) ці ієрогліфи 1. окремо не вживаються; 2. не вживаються у інших сполученнях.


② Є лише обмежена кількість елементів, з яких складаються ієрогліфи

Ці елементи поєднуються у різних комбінаціях, таким чином творячи таку велику кількість ієрогліфів. Ба більше, кожен елемент присутній у ієрогліфі не просто так, а має якусь певну роль: він або несе значення, або вказує на звучання ієрогліфа.

Наприклад, усі наступні ієрогліфи мають одне з читань сей, і це легко запам‘ятати, тому що елемент 青 має це читання.


③ Значення ієрогліфа можна вивести зі значення його елементів

Я не особливо прихильник цього методу, тому що особисто мені простіше і швидше створити у своїй голові прямий зв‘язок між значенням і самим виглядом ієрогліфа, але є багато людей, яким цей метод дуже імпонує. Можливо тому, що він робить процес навчання дуже цікавим, і дає багато інсайтів до світогляду японців. 

Все-таки мушу визнати, інколи це допомагає, наприклад, якщо 木 — це дерево, то 森 — це ліс.

ТЕСТ:
女 — це жінка.
Що тоді може означати 姦?(Відповідь знайдете у кінці статті).

 

④ Подумайте про переваги ієрогліфів — вони збільшують швидкість читання!

Направді, були думки позбутися ієрогліфів, бо це ж не тільки мучаться ті, хто вчать японську, а власне і самі японці! Уявіть скільки часу займає вивчення своєї власної рідної мови. Це вам не українська, де все читається як пишеться. Але справа в тім, що в японській немає пробілів між словами, і коли все написано абеткою — то “розшифрування” займає дуууууже багато часу. А з ієрогліфами — все набагато швидше, коли до них вже трохи звикнути. Швидше ніж з літерами також 😛

 

Інколи ціни у меню пишуть японськими ієрогліфами

⑤ Ієрогліфи репрезентують зовсім інший спосіб мислення

Як це позбавляє вас від страху перед ієрогліфами? Усвідомлення нових можливостей, які постають перед вами внаслідок вивчення японської мови і ієрогліфів зокрема, (по ідеї) додасть вам натхнення і мотивації!

Правда, для вивчення ієрогліфів потрібна увага до деталей.
Наприклад, 士 і 土 — це два різних ієрогліфа з різним значенням. Помітили різницю між довжиною верхньої і нижньої горизонтальної риски? Ги, вивчаючи ієрогліфи, ви навчитеся таке помічати 🙂

Ще один момент: ієрогліфи мають кілька читань, інколи різні читання у різних сполученнях. Ну але це вже таке. Подумайте тільки, що і в англійській деколи не передбачиш, як слово читається, та і взагалі: коли все надто просто — то це не цікаво.

А з японською вам точно нудно не буде! 😉

Чесно, я в шоці від цих японців!

Чесно, я в шоці від цих японців!

я вже давно не записувала чогось у своєму так сказати блозі, але сьогоднішній перегляд японських новин просто шокував мене настільки, що я не засну, якщо не поділюся!

отже, знайомтеся! це Міядзакі Хідекічі!

вчора (16 жовтня 2016) він оновив свій світовий рекорд із забігу на коротку дистанцію серед людей літнього віку.

і йому 106 років!!!!

106, йолки палки!!

ще більше відвисає щелепа, коли читаєш історію цього спортсмена.

Народився у 1910 році у префектурі Шідзуока. І його життя спершу взагалі не було пов`язане зі спортом.
Після того як він вилікувався від туберкульозу (у 20 років) він пішов працювати у сільськогосподарський кооператив, де пропрацював 32 роки. Після виходу на пенсію він захопився ґо (настільна гра), але один за одним його однолітки вмирали і він не мав з ким грати. Але треба ж чимось займатися!
І тут він за рекомендацією доньки почав займатися легкою атлетикою – у 92 роки!

У 97 він зламав ліве стегно, але це йому не стало на перешкоді!

насправді, в нього є рекорди зі штовхання ядра і з забігу на 100 метрів у віковій категорії 105-109 років, і на змаганнях не було більше учасників!!!


зріст – 151 см, вага – 42 кг

от я зараз сиджу і думаю, а чи не почати б мені займатися легкою атлетикою у 92 роки!??
о_О

17 жовтня 2016

Японське телебачення

які у вас виникають асоціації при словосполученні “японське телебачення“?
можливо, щось на зразок такого? :Р

багато яскравих кольорів. багато субтитрів, багато сміху і багато упоротості?

телебачення у Японії має велике значення. дивитися телевізор – це звичне проведення вечора.
у кожного студента у кімнаті неодмінно буде телевізор, інколи студенти збиратимуться, щоб разом його дивитися, і в кожного є свої улюблені передачі. наступного дня вони можуть їх обговорювати.
настільки інше сприйняття, ніж у нас!

тут хотілось би представити деякі передачі, які мені сподобались, та деякі інші штуки щодо японського телебачення.


ラッスンゴレライ by 8.6 バズーカー
або Рассун Ґорерай. цей номер був дуууже популярний певний час десь на кінці 2015 року.
про що воно, спитаєте ви? а я вам скажу, що самі японці цього не знають. схоже, воно не має значення. якісь видумані слова, якісь непов`язані фрази… той грубший повторює то “рассун ґорерай”, а худший кожного разу перебиває його “чьотто матте” (зачекай, зачекай!)і просить пояснити, а в грубшого якийсь сумбур один.
ну, схоже, прикол у тому “чьотто матте” і ритмічності, їхніх образах.
але потім людям то трохи принадоїло, і прийшли якісь нові приколи і номери…


ホンマでっか!?人生相談 Та ну!? Реально? (на кансайському діалекті)
/Хонма декка!? Джінсей со:дан/

не можу не згадати свою улюблену передачу!! правда улюбленою вона стала вже в Україні 🙂
в чому суть: у студії сидять рядочком вчені-експерти, туди приходить якась зірка і розказує, що її турбує і у чому вона хоче поради.
приклади їхніх проблем: хтось не може одружитися, а хтось надто нетерплячий, інший не може виразити своїх емоцій, а ще інший весь час дратується, ну а в когось надто вонючі гази…

ну таким чином, вчені докопуються до першоджерела їх проблем, а також до ризиків для їх майбутнього.
передачу веде кансаєць з дуже хриплим голосом, який все коментує, і біля нього молоденька гарненька дівчина, яка представляє зірок і… ну і ще сміється разом з усіма.

виглядає це вже приблизно так:

один з моїх улюбних тих вчених – Саваґучі-сенсей (вивчає мозок людини) – любить робити так: задати якесь питання, а тоді або: “а, то всьо, то капець”, або “о, вам повезло, що ви відповіли саме так (бо інакше би було всьо, капець)”.

а взагалі у японців є така штука, яка називається キャラ /кяра/, наскільки я розумію, це він англійського character. не характер, а скоріше як “персонаж”… ну я б порівняла це з маскою або з певною поведінкою. мм людина насправді всередині може бути іншою, але японці інколи можуть сказати: “о, в нього цікавий кяра”, тобто такий тип поведінки, який він вибрав – цікавий, він нас веселить, все круто.

так ось, на таких передачах, кожен має свій кяра, якісь свої особливості. ну інакше не цікаво було б дивитися, так? один старший дядечко такий весь миленький, до субтитрів його реплік додають такі милі сердечка, а інший, буває, плутає граматичні форми. як на мене, це їхні кяра.


マツコの知らない世界 – Невідомий світ Мацко

спочатку познайомтеся з Мацко:

мм навіть не знаю, як правильно сказати мм він чи вона, але Мацко класна 🙂
і у Мацко є своя така передача, відео якої на Ютубі я не знайшла майже, але суть полягає в тому, що до неї у студію приходять якісь збоченці і власне розказують про власні збочення. це так грубо кажучи, а іншими словами це люди, які страшенно помішані на чомусь.

наприклад: дівчина, яка дуже любить какіґоорі (покришений лід, политий якимось сиропом) настільки, що їсть кожного дня по кілька разів, і представляє свій рейтинт найкращого какіґоорі у Токіо – вони, як вона каже, мають різні смаки залежно від машинки, яка той лід дробить, залежно від води, залежно від сиропів… раз прийшов один мужчина, який вже багато-багато років живе на одних фруктах і розказує, як він їх їсть, як зберігає і т.д. ще одного разу приходив любитель екзотичних рослин.

ну ось, японська Сердючка, так би мовити.


ще одне відео з “Та ну!?”, з якого можна зрозуміти, про що говорять японці на телебаченні:

・як гарно і не вульгарно знімати чоботи (з 3:30 хвилини)
・те, що японці називають каваїїїїї – з 8:34 хвилини

“іяда~~” це щось на кшталт “не хочу, не буду”.
ну ось власне саме лише недавно і з цього відео я зрозуміла, що таке каваї, ги 😛


і в Японії є передачі на кшталт Кісєльових, де вся політика (велика світова політика) розжовується.
одного разу в одній з таких передач сказали, що лосось в Японії подорожчав через Україну. дуже приємно, насправді, чути Україна по японському телебаченні, але суміш моїх почуттів при цьому важко передати.
чому через Україну? бо є два найбільших експортери лосося: Норвегія і Чилі, а якось через Україну і наш конфлікт з Росією з Норвегіє вже не вдається імпортувати лолося, а лише з Чилі, тому Чилі відчула себе трохи впевненіше і монопольніше і підвищила ціни. якось так.

а взагалі, є і таке, що різні політичні сили впливають на різні канали, формуючи думку громадян, які в принципі і так політикою особо не цікавляться (особливо молодь).


у такій консервативній Японії, де поцілунок по телебаченню чи на вулиці – це взагалі щось неприпустиме, вільно говорять на різні дивні теми… і задають різні питання. наприклад, “То ви вже не були у стосунках з чоловіками 9 років?” або “у вас напів відкритий рот, звичає нижня губа, великі брови… ви взагалі так неприємно виглядаєте”, та й іноді так непогано знущаються одне з одного. хей, зате так веселіше!

а ще є дві такі фіфи, яких я запам`ятали з передачі на кшталт “хто найдорожче одягнеться?”.
знайомтесь:

дві сестри, які завжди світять своїм бюстом, страшенно багаті і… взагалі таємничі. наряд одніє з них у тому відео коштує всього 300 тисяч доларів.


キスマイブサイク
зірки однієї відомої групи (5 хлопців) – у цьому випуску мають припаркуватися у далекому і важкому місці. ну і склали рейтинг, хто найприкольніший, а хто найгірше справився з завданням. зокрема, використовуючи такі техніки, як “я напевно за раз не зможу, але кожного разу, коли не вийде за раз припаркуватися – казатиму тобі комплімент”, або “можеш з іншої сторони глянути, чи поміщаюся?” – співпрацюючи з дівчиною, припаркуватися класно, як крутий хлопець.
це лише приклад.

ось такі у мене враження від японського телебачення.

питання, пропозиції, коментарі, будь який фідбек вітається – не тримайте це в собі 😀

p.s. зовсім забула!! японці дуже багато їдять по телебаченню, пробують якісь страви, чи навіть просто говорять про їжу! 😀
9 травня 2016