Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Сенамі Чінен з Окінави [відео]

Інтерв‘ю з японцями у Пн. Кароліні, дубль два!

Отож, як ви вже може знаєте, я постановила собі брати інтерв‘ю у всіх японців, яких я зустрічаю. Ось перше інтерв‘ю з Нанамі з Хоккайдо, яка поділилася з нами інформацією про її острів і місто, а також діалект і ще багато чого іншого.

Насправді, її ви можете почути і у цьому інтерв‘ю ― її коментарі чути за кадром 😀

Але головна героїня цього інтерв‘ю ― Сенамі, з зовсім іншої частини Японії ― Окінави. 
Сенамі дуже весела і цікава, і з нею завжди можна багато насміятися, взагалі ви це побачите в інтерв‘ю самі 😀

 

У Сенамі я розпитала про Окінаву ― острів/ острови, які розташовані на південь від Японії, і відрізняються від решти Японії атмосферою, культурою, історією і ще багато чим.
(Примітка: Окінава – це і префектура, і найбільший острів цієї префектури).

Дізнайтеся, які місця вона рекомендує відвідати на Окінаві, її враження від Америки…

 

А ось про окінавський діалект є окреме відео:

Невеличкий коментар до того, що вона не завжди може порозумітися з іншими японцями: сама цьому свідок. Коли зустрічалися втрьох з Нанамі з Хоккайдо, то таке враження наче Сенамі була іноземкою, а не я… 😛

До речі, деякі світлини з моєї подорожі до Окінави можете переглянути

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Інтерв‘ю з японцями: Нанамі Канаяма з Хоккайдо [відео]

Привіт із засніженої Північної Кароліни, США!

Саме тут, у Америці, я вирішила брати інтерв‘ю у всіх японців, які зустрічаються на моєму шляху. 

І ось сьогодні представляю Вам перше таке відео-інтерв‘ю.

Ідея була записувати відео японською, щоби для тих, хто вивчає цю мову, це могло стати практикою.
Для тих, хто не вивчає японської — нагода її послухати з уст японців з різних регіонів.
Також думаю додавати коментар щодо того, який рівень вввічливості ми використовуємо.

До прикладу, дівчина з цього відео — Нанамі — моя коліжанка (насправді до того ми бачилися лише раз, але дуже подружилися!), тому важко було притримуватися формального стилю, і в кінці кінців і вона, і я, “зіскакували” не неформальний/фамільярний стиль.

Але оскільки ми приблизно одного віку, це не так страшно. До того ж, я думаю, тут певну роль відіграє те, що я іноземка — від них якось менше очікується, і більше дозволяється… на мою думку 😛

У Нанамі я запитала:
— що варто відвідати на Хоккайдо
— про їхній діалект
— яке японське слово вона неодмінно радить запам‘ятати
— чому вона вирішила приїхати в Америку, та що планує робити далі
— за чим вона найбільше “нацкашії” — думає з ностальгією
та інше.

Нанамі — дуже яскрава, впевнена у собі, зібрана дівчина, яка завжди собі дасть раду, і на яку можна покластися.
До речі, коли я пишу їй японською, то вона відповідає мені англійською (очевидно, для практики) 😀 

А що б Ви запитали у Нанамі, якби брали у неї інтерв‘ю?

 

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японські ієрогліфи: чому це не так страшно, як видається

Японська мова вважається однією з найважчих, схоже, саме через наявність ієрогліфів. Сам факт того, що треба вивчити хоча би 2 тисячі різних знаків, які складаються з багатьох дрібних рисочок, може лякати. 
Ольга у Японії стає Оріха, і ось один з способів написання цього імені ієрогріфами у японській мові (хоча зазвичай пишуть абеткою-катаканою)
Однак я все-таки наполягатиму на тому, що цього не варто боятися! Ось чому:

 

① Ієрогліфи достатньо вміти лише розпізнавати, а не відтворювати з пам‘яті.

Відтворювати ієрогліфи з пам‘яті — це складне завдання навіть для японців. Але технологічний прогрес набагато спрощує япономовцям життя! Комп‘ютер / телефон сам конвертує ваш текст, написаний абеткою (а введений може і взагалі латинкою) у ієрогліфи (вам треба лише вибрати потрібний). Отже, потрібно навчитися лише розрізняти ієрогліфи візуально одне від одного.

Це я зрозуміла, коли одного разу японець-(кауч)серфер підписував листівку рідним на львівській Площі Ринок на Різдво: він не міг згадати як написати 挨拶, що означає “вітання”. Позичила йому свій словник 😀 Якщо відтворення цього ієрогліфо-сполучення з пам‘яті може скласти певні труднощі, то впізнати його у тексті зовсім не складно, тому що (у даному випадку) ці ієрогліфи 1. окремо не вживаються; 2. не вживаються у інших сполученнях.


② Є лише обмежена кількість елементів, з яких складаються ієрогліфи

Ці елементи поєднуються у різних комбінаціях, таким чином творячи таку велику кількість ієрогліфів. Ба більше, кожен елемент присутній у ієрогліфі не просто так, а має якусь певну роль: він або несе значення, або вказує на звучання ієрогліфа.

Наприклад, усі наступні ієрогліфи мають одне з читань сей, і це легко запам‘ятати, тому що елемент 青 має це читання.


③ Значення ієрогліфа можна вивести зі значення його елементів

Я не особливо прихильник цього методу, тому що особисто мені простіше і швидше створити у своїй голові прямий зв‘язок між значенням і самим виглядом ієрогліфа, але є багато людей, яким цей метод дуже імпонує. Можливо тому, що він робить процес навчання дуже цікавим, і дає багато інсайтів до світогляду японців. 

Все-таки мушу визнати, інколи це допомагає, наприклад, якщо 木 — це дерево, то 森 — це ліс.

ТЕСТ:
女 — це жінка.
Що тоді може означати 姦?(Відповідь знайдете у кінці статті).

 

④ Подумайте про переваги ієрогліфів — вони збільшують швидкість читання!

Направді, були думки позбутися ієрогліфів, бо це ж не тільки мучаться ті, хто вчать японську, а власне і самі японці! Уявіть скільки часу займає вивчення своєї власної рідної мови. Це вам не українська, де все читається як пишеться. Але справа в тім, що в японській немає пробілів між словами, і коли все написано абеткою — то “розшифрування” займає дуууууже багато часу. А з ієрогліфами — все набагато швидше, коли до них вже трохи звикнути. Швидше ніж з літерами також 😛

 

Інколи ціни у меню пишуть японськими ієрогліфами

⑤ Ієрогліфи репрезентують зовсім інший спосіб мислення

Як це позбавляє вас від страху перед ієрогліфами? Усвідомлення нових можливостей, які постають перед вами внаслідок вивчення японської мови і ієрогліфів зокрема, (по ідеї) додасть вам натхнення і мотивації!

Правда, для вивчення ієрогліфів потрібна увага до деталей.
Наприклад, 士 і 土 — це два різних ієрогліфа з різним значенням. Помітили різницю між довжиною верхньої і нижньої горизонтальної риски? Ги, вивчаючи ієрогліфи, ви навчитеся таке помічати 🙂

Ще один момент: ієрогліфи мають кілька читань, інколи різні читання у різних сполученнях. Ну але це вже таке. Подумайте тільки, що і в англійській деколи не передбачиш, як слово читається, та і взагалі: коли все надто просто — то це не цікаво.

А з японською вам точно нудно не буде! 😉

p.s. відповідь на тест: галасний 😀

Чесно, я в шоці від цих японців!

Чесно, я в шоці від цих японців!

я вже давно не записувала чогось у своєму так сказати блозі, але сьогоднішній перегляд японських новин просто шокував мене настільки, що я не засну, якщо не поділюся!

отже, знайомтеся! це Міядзакі Хідекічі!

вчора (16 жовтня 2016) він оновив свій світовий рекорд із забігу на коротку дистанцію серед людей літнього віку.

і йому 106 років!!!!

106, йолки палки!!

ще більше відвисає щелепа, коли читаєш історію цього спортсмена.

Народився у 1910 році у префектурі Шідзуока. І його життя спершу взагалі не було пов`язане зі спортом.
Після того як він вилікувався від туберкульозу (у 20 років) він пішов працювати у сільськогосподарський кооператив, де пропрацював 32 роки. Після виходу на пенсію він захопився ґо (настільна гра), але один за одним його однолітки вмирали і він не мав з ким грати. Але треба ж чимось займатися!
І тут він за рекомендацією доньки почав займатися легкою атлетикою – у 92 роки!

У 97 він зламав ліве стегно, але це йому не стало на перешкоді!

насправді, в нього є рекорди зі штовхання ядра і з забігу на 100 метрів у віковій категорії 105-109 років, і на змаганнях не було більше учасників!!!


зріст – 151 см, вага – 42 кг

от я зараз сиджу і думаю, а чи не почати б мені займатися легкою атлетикою у 92 роки!??
о_О

17 жовтня 2016

Японське телебачення

які у вас виникають асоціації при словосполученні “японське телебачення“?
можливо, щось на зразок такого? :Р

багато яскравих кольорів. багато субтитрів, багато сміху і багато упоротості?

телебачення у Японії має велике значення. дивитися телевізор – це звичне проведення вечора.
у кожного студента у кімнаті неодмінно буде телевізор, інколи студенти збиратимуться, щоб разом його дивитися, і в кожного є свої улюблені передачі. наступного дня вони можуть їх обговорювати.
настільки інше сприйняття, ніж у нас!

тут хотілось би представити деякі передачі, які мені сподобались, та деякі інші штуки щодо японського телебачення.

①
ラッスンゴレライ by 8.6 バズーカー
або Рассун Ґорерай. цей номер був дуууже популярний певний час десь на кінці 2015 року.
про що воно, спитаєте ви? а я вам скажу, що самі японці цього не знають. схоже, воно не має значення. якісь видумані слова, якісь непов`язані фрази… той грубший повторює то “рассун ґорерай”, а худший кожного разу перебиває його “чьотто матте” (зачекай, зачекай!)і просить пояснити, а в грубшого якийсь сумбур один.
ну, схоже, прикол у тому “чьотто матте” і ритмічності, їхніх образах.
але потім людям то трохи принадоїло, і прийшли якісь нові приколи і номери…

②
ホンマでっか!?人生相談 Та ну!? Реально? (на кансайському діалекті)
/Хонма декка!? Джінсей со:дан/

не можу не згадати свою улюблену передачу!! правда улюбленою вона стала вже в Україні 🙂
в чому суть: у студії сидять рядочком вчені-експерти, туди приходить якась зірка і розказує, що її турбує і у чому вона хоче поради.
приклади їхніх проблем: хтось не може одружитися, а хтось надто нетерплячий, інший не може виразити своїх емоцій, а ще інший весь час дратується, ну а в когось надто вонючі гази…

ну таким чином, вчені докопуються до першоджерела їх проблем, а також до ризиків для їх майбутнього.
передачу веде кансаєць з дуже хриплим голосом, який все коментує, і біля нього молоденька гарненька дівчина, яка представляє зірок і… ну і ще сміється разом з усіма.

виглядає це вже приблизно так:

один з моїх улюбних тих вчених – Саваґучі-сенсей (вивчає мозок людини) – любить робити так: задати якесь питання, а тоді або: “а, то всьо, то капець”, або “о, вам повезло, що ви відповіли саме так (бо інакше би було всьо, капець)”.

а взагалі у японців є така штука, яка називається キャラ /кяра/, наскільки я розумію, це він англійського character. не характер, а скоріше як “персонаж”… ну я б порівняла це з маскою або з певною поведінкою. мм людина насправді всередині може бути іншою, але японці інколи можуть сказати: “о, в нього цікавий кяра”, тобто такий тип поведінки, який він вибрав – цікавий, він нас веселить, все круто.

так ось, на таких передачах, кожен має свій кяра, якісь свої особливості. ну інакше не цікаво було б дивитися, так? один старший дядечко такий весь миленький, до субтитрів його реплік додають такі милі сердечка, а інший, буває, плутає граматичні форми. як на мене, це їхні кяра.

③
マツコの知らない世界 – Невідомий світ Мацко

спочатку познайомтеся з Мацко:

мм навіть не знаю, як правильно сказати мм він чи вона, але Мацко класна 🙂
і у Мацко є своя така передача, відео якої на Ютубі я не знайшла майже, але суть полягає в тому, що до неї у студію приходять якісь збоченці і власне розказують про власні збочення. це так грубо кажучи, а іншими словами це люди, які страшенно помішані на чомусь.

наприклад: дівчина, яка дуже любить какіґоорі (покришений лід, политий якимось сиропом) настільки, що їсть кожного дня по кілька разів, і представляє свій рейтинт найкращого какіґоорі у Токіо – вони, як вона каже, мають різні смаки залежно від машинки, яка той лід дробить, залежно від води, залежно від сиропів… раз прийшов один мужчина, який вже багато-багато років живе на одних фруктах і розказує, як він їх їсть, як зберігає і т.д. ще одного разу приходив любитель екзотичних рослин.

ну ось, японська Сердючка, так би мовити.

④
ще одне відео з “Та ну!?”, з якого можна зрозуміти, про що говорять японці на телебаченні:

・як гарно і не вульгарно знімати чоботи (з 3:30 хвилини)
・те, що японці називають каваїїїїї – з 8:34 хвилини

“іяда~~” це щось на кшталт “не хочу, не буду”.
ну ось власне саме лише недавно і з цього відео я зрозуміла, що таке каваї, ги 😛

⑤
і в Японії є передачі на кшталт Кісєльових, де вся політика (велика світова політика) розжовується.
одного разу в одній з таких передач сказали, що лосось в Японії подорожчав через Україну. дуже приємно, насправді, чути Україна по японському телебаченні, але суміш моїх почуттів при цьому важко передати.
чому через Україну? бо є два найбільших експортери лосося: Норвегія і Чилі, а якось через Україну і наш конфлікт з Росією з Норвегіє вже не вдається імпортувати лолося, а лише з Чилі, тому Чилі відчула себе трохи впевненіше і монопольніше і підвищила ціни. якось так.

а взагалі, є і таке, що різні політичні сили впливають на різні канали, формуючи думку громадян, які в принципі і так політикою особо не цікавляться (особливо молодь).

⑥
у такій консервативній Японії, де поцілунок по телебаченню чи на вулиці – це взагалі щось неприпустиме, вільно говорять на різні дивні теми… і задають різні питання. наприклад, “То ви вже не були у стосунках з чоловіками 9 років?” або “у вас напів відкритий рот, звичає нижня губа, великі брови… ви взагалі так неприємно виглядаєте”, та й іноді так непогано знущаються одне з одного. хей, зате так веселіше!

а ще є дві такі фіфи, яких я запам`ятали з передачі на кшталт “хто найдорожче одягнеться?”.
знайомтесь:

дві сестри, які завжди світять своїм бюстом, страшенно багаті і… взагалі таємничі. наряд одніє з них у тому відео коштує всього 300 тисяч доларів.

⑦
キスマイブサイク
зірки однієї відомої групи (5 хлопців) – у цьому випуску мають припаркуватися у далекому і важкому місці. ну і склали рейтинг, хто найприкольніший, а хто найгірше справився з завданням. зокрема, використовуючи такі техніки, як “я напевно за раз не зможу, але кожного разу, коли не вийде за раз припаркуватися – казатиму тобі комплімент”, або “можеш з іншої сторони глянути, чи поміщаюся?” – співпрацюючи з дівчиною, припаркуватися класно, як крутий хлопець.
це лише приклад.

ось такі у мене враження від японського телебачення.

питання, пропозиції, коментарі, будь який фідбек вітається – не тримайте це в собі 😀

p.s. зовсім забула!! японці дуже багато їдять по телебаченню, пробують якісь страви, чи навіть просто говорять про їжу! 😀
9 травня 2016