Більше статей:

Ця історія була для мене особливою, наче символом глибини японської мови.

 

Перша її частина — про переклад фрази “Я тебе люблю” на японську як “Сьогодні місяць гарний, правда?” Ця історія наче мала місце приблизно 150-200 років тому, коли японці були закритішими і не виражали своїх почуттів так, як у наш час.
Йдеться про те, як відомий японський письменник Нацуме Сосекі на своїх заняттях з англійської мови почув, як студенти перекладають “I love you” на японську буквально. Йому це не сподобалося, тому що японцям не було властиво так прямо виражати свої почуття, тому він запропонував їм інший варіант, 月がとっても青いなあ (“Місяць дуже блакитний”)

Звичайно, щоб ця фраза мала таке значення, нам потрібно поставити її у відповідний контекст – хлопець і дівчина у якомусь мальовничому місці, подалі від очей людей, розділяють цей красивий момент споглядання місяця, соромлячись признатись у своїх почуттях, і можливо навіть соромлячись подивитися одне одному у вічі, вони таким чином виражають свою прихильність: “цей момент з тобою – красивий, особливий для мене”.

(Частково це мені нагадує поезію хайку (яка спонукала мене вивчати японську), де так багато сказано лише кількома словами – для тих, хто може тонко провідчувати цей стан і без слів.)

Скоріш за все, ця історія не є реальною, оскільки ніяких підтверджень їй не знайшлося. Вона може навіть здатися дуже (надто?) поетичною, нереалістичною… Мені здається, вона мене навіть так не зачіпила, поки я не почула про “продовження”.

 

Друга частина моєї історії – з твіттера.
Одного разу учень питає вчителя: “Сенсей, якщо “月がきれいですね” означає “Я тебе люблю”, то як виразити ненависть?”
Сенсей відповів: “月はきれいです“

Різниця між двома реченнями у частках が і は (частки показують на зв‘язок між словами, в українській цю функцію виконують відмінки, прийменники тощо). Ми вчили, що が позначає підмет, а は – тему речення, тим не менше різниця у значенні обох речень колосальна.

Мене так захопила ця історія, що певний час за допомогою неї я тестувала розуміння японської своїх ошіеґо (учнів). Я відчувала щастя від того, що я говорю такою глибокою мовою (звичайно, це не лише про глибину самої мови, це ж також тісно пов’язано і з її носіями, які стільки всього додумують).

 

І тут найцікавіше. Коли я взялася написати про це пост і розповісти про це вам, речення про місяць довелося перекласти. Ось що в мене вийшло.

“Я тебе люблю” – “Гарний місяць”

“Не люблю” – “Місяць гарний”

 

І тут я зрозуміла, що українська мова насправді передає цей нюанс – завдяки порядку слів! Чи вловлюєте ви його?

月はきれいです японською можна виразити так: “місяць — гарний, я говорю зараз про місяць, саме місяць гарний (а ти ні)”

 

Тим часом мій висновок такий: коли ми вчимо японську, ми вчимо ці всі нюанси з частками, це все описано в підручниках. Достатньо лише бути уважним, звертати увагу на деталі, вміти застосовувати ті правила на практиці, і все (як математика).
Глибина японської – помітна, вона на поверхні.

Тим часом, коли ми вчимо українську, ми менше звертаємо увагу на такі деталі, особливо на порядок слів, і все відбувається більше “на відчуттях”. Конкретних прописаних правил немає, і іноземцям в тому числі нюанси від іншого порядку слів важко даються.
Глибина – глибоко.

 

Але українська теж, наскільки глибока, ні? 

Вчити японську, щоб зрозуміти глибину своєї мови…

Більше статей:

Більше статей:

Японія часто відрізняється від звичних і близьких нам країн із загальноприйнятими (на нашу думку) нормами. Можливо, ви вже здогадалися, що не все просто і з японською нецензурною лексикою — часто можна почути думку, що її просто не існує.

Хоча в інтернеті можна знайти досить багато статей (англійською, наприклад) на кшталт «n найстрашніших лайливих слів японською», я пропоную копнути трохи глибше. Відношення народу до такого пласту своєї мови відображає зрілість самого суспільства і менталітет людей.

Ця стаття — це результат мого невеликого дослідження, однак він не є остаточним. Питання лайки є дуже цікавим, воно виходить за межі однієї мови і дає можливість краще зрозуміти самих себе у порівнянні. Я сподіваюся, що ця стаття стане частиною більшої дискусії щодо цього пласту мови.

ОСОБЛИВОСТІ ЯПОНСЬКОЇ ЛАЙКИ

ВІДСУТНІСТЬ УНІВЕРСАЛЬНОГО СЛОВА

Коли ми думаємо про ненормативну лексику, здається, що у кожній мові мало б бути щось на зразок англійського fuck або нашого хуй — сильного універсального слова (чим більш табуйоване, тим краще), яке можна було б вжити у будь-якій ситуації, коли емоції рвуться на волю. Подумайте лише, скільки похідних від таких слів можна утворити — і в результаті описати не лише емоцію чи людину, а й предмет чи дію.

Однак, у японській мові такого слова немає.

SHIT-КУЛЬТУРА ЧИ SEX-КУЛЬТУРА?

Культури поділяють на кілька видів за тим, що для її представників вважається непристойним і виступає найбільшим подразником. Виділяють shit-культури, sex-культури і сакральні культури. Звичайно, така класифікація є доволі умовною, особливо враховуючи той факт, що нецензурні пласти мов вивчаються мало. 

Однак у японській мові є одна особливість: серед лайливих слів дуже мало таких, що позначають статевий акт, неприйстойні частини тіла, а також дії з цими частинами тіла. Такі слова просто не використовують з метою когось принизити чи виразити свої емоції. Однак дуже часто використовують слова, які позначають безпосередній результат фізіологічних очисних функцій тіла (лайно).

А ЯК ЩОДО РІЗНОМАНІТНОСТІ?

Кажуть, що перекладати фільми і книжки із західних мов для японців складно, тому що у японській мові немає такої різноманітності лайливих слів. Ще один приклад: коли перед студентами-майбутніми акторами поставити завдання лаяти одне одного якомога довше, то, на відміну від представників інших країн, у японців дуже швидко закінчуються слова.

Однак у мене є кілька підстав вважати, що японська багата лайливими словами, однак з якихось причин воно все призабулося. По-перше, у японській мові є словники з лайливих слів. По-друге, у Японії є також фестивалі лайки (悪口祭), де учасники змагаються у лихослів’ї, однак останнім часом їх кількість суттєво зменшилася.

СТУПІНЬ ТАБУЙОВАНОСТІ

Що приносить задоволення від вживання матюків і лайки? Той факт, що вона є забороненою у суспільстві. Порушення цієї заборони є ключовим елементом, і власне це є однією з причин, чому я намагаюся уникати термін «ненормативна лексика» щодо певного пласту японської мови. Японці не накладають на непристойні слова табу, і навіть діти їх запросто вживають.

Ця особливість тісно пов’язана з наступною.

ВАЖЛИВИЙ КОНТЕКСТ

Замість того, щоб унормувати вживання лише окремих слів, японці пішли далі, і, здається, створили норми для усієї мови — включно з граматичними нормами. Залежно від ситуації, статусу і віку співрозмовника, ступеня близькості з ним і ще 100500 аспектів — мовлення японців буде відрізнятися. Можна вживати одні і ті самі слова, але залежно від ситуації вони будуть ввічливими або грубими. Тож, можна говорити про радше «невідповідні» слова, аніж «ненормативні».

Варто не плутати вульгарне “ксо” із милим “унко”, яке так люблять діти (і не тільки) і яке використовують у збірниках вправ 「うんこドリル」
Зображення із сайту http://www.creators-station.jp

КОНКРЕТНІ ПРИКЛАДИ

くそ ксо — «лайно». Це одне з тих слів, яке може використовуватися для емоційної розрядки, коли справи йдуть не по плану. Воно також приєднується до інших слів для підсилення їх значення (クソでかい ксо декай —дуже великий). За словами автора книжки про японську лайку Наґано Нобуе, слово «ксо» фігурує ще у Коджікі — японській історичній хроніці 8-го ст. Зокрема, з екскрементів богині Ідзанамі (яка була співтворцем Японії) народився бог глини (додам для справедливості, що з її сечі та блювотиння також народилися боги). Є і інші приклади того, як ця субстанція фігурує у японських міфах та іншій літературі, про які можу розповісти іншим разом. У будь-якому випадку, за словами пана Наґано, раніше японці сприймали лайно як щось священне і нормальне, а потім прийшов буддизм і всьо перевернув із ніг на голову.

У наш час це слово не є табуйоване.

ちくしょう чікушьоо — значення цього слова пов’язане з буддизмом, означає «тварина» (畜生道 чікушьоодоо — один із шести світів у буддизмі, світ тварин). Це слово є схожим до «ксо»: його використовують у критичні моменти, коли несила тримати емоції у собі; рідше — щодо людей. Проте воно не є табуйованим і вживається у тому числі і дітьми.

バカ бака — “дурень”, “дурепа” (у японській мові слова не мають роду). Хоча між близькими людьми воно може бути вираженням любові і не мати у собі нічого образливого.

アホ ахо — ще одне слово із таким самим значенням. Частіше вживається у західній частині Японії.

クズ кудзу — “рештки”, “огризки”. Наприклад, крихти хліба називають “кудзу хліба”, кусочки нитки після шиття  — “кудзу нитки”, прожилки з м‘яса або інші неїстівні його частини  — “кудзу м‘яса”; за аналогією, “кудзу людини” — це… ну, ви зрозуміли.

ゴミ ґомі — “сміття”

役立たず яку-татадзу — “ні до чого не придатний”, “ніякої з тебе користі”, “нездара”

(А ви як думаєте, чи можна образити українця/-ку словами “з тебе ніякої користі”??) 

Ці слова самі по собі не є ненормативними, але по відношенню до людини вони є образливими і вважаються лайливими. (Мені асоціюється з українським “воно”, яке вживається по відношенню до третіх осіб)

 

デブ дебу — “товстий/-а”. Це слово не є нормативним.

ブス бусу — “потвора” (традиційно використовується лише щодо осіб жіночої статі, однак останнім часом частішають випадки вживання і до чоловіків :D)

ジジイ джіджіі—“дід”, образливо по відношенню до старших чоловіків

ババア бабаа — “баба”, образливо по відношенню до старших жінок

До речі, в інтернеті ширилася стаття під заголовком”Чому іноземці дивуються жорстокості лайки японців”. На думку автора — росіянина, який з 5-ти років живе у Японії — у японців межа між дозволеним і недозволеним трохи не там, де у решти світу. За його словами, у інших країнах об‘єктом “дозволеної” (тобто недискримінаційної) лайки здебільшого є дії людини (в тому числі “дурень”), в той час як у Японії об‘єктом “дозволеної” лайки також є універсальні особливості людини, наприклад, зовнішність чи вік. Прикладами є власне вище наведені слова.

Звичайно, якщо все інтерпретувати буквально, збоку це може звучати жорстоко. Однак ви здогадуєтеся, що не все так просто, правда?

ЯК ЧАСТО ЯПОНЦІ ЛАЮТЬСЯ?

Рідко. По-перше, лайливі слова не вживаються у ролі зв’язки між словами («лайка через слово»). По-друге, її не почуєш на вулицях чи у транспорті. По-третє, у Японії вона не є модною, не виражає кльовість особистості, яка її вживає.

Лайливі слова можна почути у аніме і дорамах (серіалах), але світ аніме і дорам — це окремий світ, і не варто вважати, що він відображає реальний стан речей.

До речі, під час мого дослідження я питала друзів-японців, яке слово або вираз вони вважаються найсильнішим. На думку більшості, таким словом є 死ね шінé — “помри”. Що цікаво, ніхто не міг відповісти на це питання одразу: через те, що такі слова не часто використовуються, вони не одразу спадають на думку.

ЯК ЯПОНСЬКА ЛАЙКА ПОВ‘ЯЗАНА ІЗ СПОСОБОМ МИСЛЕННЯ ЯПОНЦІВ?

Як відомо, мова не існує сама по собі — вона тісно взаємопов‘язана із картиною світу її носіїв.

Як саме це працює у випадку з японцями? Це питання ще у процесі систематизації у моїй голові, однак час від часу я пишу пости у соцмережах, у яких ділюся різними точками зору і своїм досвідом. Наприклад,

Тож підписуйтеся, щоб нічого не пропустити!

А щодо японської лайки — як ви розумієте, оволодіння нею потребує набагато більше зусиль, аніж у інших мовах! Тим не менше, це дуже цікаво!

Це гостьова стаття від — викладача японської мови (а заодно і моєї учениці), а також талановитої художниці.

Якщо ви знайомі з аніме-культурою, ймовірно, вам доводилося чути слово хікікоморі.

Кілька років тому цей термін набув великої популярності в аніме-співтоваристві: в соціальних мережах стали з’являтися однойменні групи, а багато анімешників почали гордо називати себе хікікоморі, маючи на увазі свою інтровертність, замкнутість і сором’язливість.

Дані якості дійсно частково відображають зміст цього слова, але не поспішайте заявляти своєму другові-японцю, що ви — хікікоморі!

Чому ж не варто цього робити? Розберемося в істинному значенні терміна в даній статті.

Хікікоморі і нііто — хто це?

Термін хікікоморі походить від японського дієслова 引きこもる хікікомору — «сидіти під замком», «не виходити з дому». Саме поняття прийшло в японську мову з американських реалій, де соціальна ізоляція діагностується фахівцями як психічне відхилення. Під визначення хікікоморі потрапляють люди, які ізолюють себе від соціальних контактів і віддають перевагу усамітненню у власному будинку, а не «живому» спілкуванню.

Важливо відзначити, що хікікоморі — це не одна з рис характеру людини, а поняття, що визначає все її життя, і часто є викликане глибокими психологічними травмами або відхиленнями.

Згідно даних Міністерства охорони здоров’я, праці і добробуту Японії, хікікоморі можна вважати безробітну і не зайняту навчанням людину, яка в основному підтримує контакти тільки з батьками і не покидає власного помешкання протягом 6 місяців і більше.
Часом такі люди втрачають або, з тих чи інших причин, обривають контакти з суспільством; деякі виходять з дому лише вночі до магазину по сусідству, а хтось не залишає навіть своєї кімнати.

Якщо раніше вік хікікоморі варіювався в проміжку від 15 до 35 років, то сьогодні вища межа значно відсунулася — зросла кількість хікікоморі старше 40 і навіть 50 років.
Хікікоморі в основному не мають власного заробітку, знаходяться під батьківською опікою і найчастіше залишають спроби знайти своє місце в суспільстві, тому їх часто відносять до нііто — ще однієї соціальної групи і проблеми Японії.

Нііто (ニート) — термін, що походить від англійської абревіатури NEET (Not in Education, Employment or Training), і має на увазі безробітних людей, не зайнятих освітою або курсами підвищення кваліфікації та з певних причин відмовилися від ідеї знайти роботу.
Деякі нііто самостійно вибирають утримання як спосіб життя, а деякі вимушено відмовляються від спроб влитися в суспільство через важку хворобу і втрату роботи або психологічні травми в минулому — саме в цьому проявляється схожість нііто і хікікоморі.

Приклад того, як може виглядати кімната хікікоморі. Зображення із  

Як стають хікікоморі?

Однією з основних причин перетворення у хікікоморі виділяють психологічні травми, життєві невдачі і великі провали на робочому місці, що викликають сильний стрес.

Розглянемо причини чому люди стають хікікоморі.

① Тиск і стрес від міжособистісних контактів

Мабуть, це одна з найпоширеніших причин появи хікікоморі, що стосується як підлітків, так і дорослих.

Причиною стресу для підлітків у більшості випадків стає іджіме (いじめ) — моральні та фізичні знущання однолітків. Іджіме — це проблема японського суспільства, для якої ще не знайшлося ефективного вирішення. На жаль, риси, які високо цікуються традиційним японським вихованням — терпіння, стриманість і самостійність — обертаються слабкістю для дитини, яка потрапила під руку кривдника.
Діти і підлітки, котрі піддаються іджіме, вкрай рідко звертаються за допомогою до дорослих, часто вважаючи таку дію ганебною. Іджіме загрожує глибокими моральними травмами і навіть може підштовхнути дитину до суїцидальних думок.

Для дорослої людини небезпеку становить домагання на робочому місці павахара (パワハラ або パワーハラスメント, від англ. Power harassment), тобто перевищення повноважень вищих за статусом працівників по відношенню до своїх підлеглих. Така поведінка може включати застосування фізичного насильства, словесні образи особистості і психологічний тиск, а також доручення об’єктивно нездійсненних завдань з погрозами покарання за невиконання.

② Проблеми з працевлаштуванням

В Японії існує досить сувора система влаштування на роботу. Студенти починають пошук роботи з гарантованим подальшим працевлаштуванням з початку 4-го року навчання: їм належить заповнити безліч форм та пройти виснажливі співбесіди.
Університети йдуть на поступки: в період пошуків роботи (就活 шю:кацу) лояльно ставляться до пропуску занять, а також всіляко допомагають студентам знайти свій шлях за допомогою спеціальних консультативних відділів.
Однак не всі справляються з суспільним тиском, умовляннями батьків і стресом — деякі здаються після численних відмов і вирішують закритися від світу у власній кімнаті.

③ Глибоке моральне потрясіння, шок, депресія

До цієї категорії входять особисті причини хікікоморі або життєві обставини, які завдали сильних психологічних травм.

Учасники школи “Мірай” обирають інґредієнти для приготування солодощів – таким чином вони через різні завдання здобувають необхідні навички для самостійного дорослого життя. Зображення із сайту 

Хто може допомогти?

На сьогоднішній день кількість хікікоморі коливається в районі 1,5% від всього населення країни, проте не будьте обнадіяні цим, здавалося б, невеликим відсотком. Хікікоморі є працездатним населенням, тому його незадіяність у праці є значним для економіки Японії.
Крім того, більшість хікікоморі – утриманці, які накладають економічний тягар на своїх батьків і в разі їх раптової смерті або важкої хвороби ризикують опинитися практично без засобів до існування.

Зайвим є згадувати, що термін хікікоморі має негативний відтінок у японському суспільстві. Японські ЗМІ також зробили свій внесок у таке сприйняття.
У травні 2019 року у місті Кавасакі стався страшний випадок: невідомий, озброєний двома ножами, напав на людей, що чекали автобус на зупинці. Як з’ясувалося, винний вів ізольований спосіб життя. Дізнавшись про це, ЗМІ поспішили позначити хікікоморі як людей, потенційно здатних на подібні звірства.

Сьогодні хікікоморі — одна із загальновизнаних соціальних проблем Японії. Держава розробила програму підтримки, яка повинна допомогти хікікоморі знову вступити в суспільство і стати його частиною. Основою цієї програми є центри психологічної допомоги та консультацій, головна мета яких — дати відчути цих людям, що вони не самотні в боротьбі зі своїми соціальними страхами.

Додаткова інформація (японською)

① Спеціальний випуск NHK:   ② Стаття